Вівторок, 15.10.2019, 02:18
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід

          
         



АНОРЕКСІЯ  ПОЧИНАЄТЬСЯ ПОСТУПОВО

 


  Хто засумнівається в природності бажання молодої дівчини бути витонченою і граціозною? Природні  шляхи, до яких прибігає молодь, - раціональна фізкультура, розумне живлення. Але в деяких, на щастя, рідкісних випадках така, здавалося б, природна мета починає досягатися заходами, що набувають неприродного, хворобливого характеру. Та це, по суті, і є хвороба - нервова анорексія. Чому здорова, здавалося б, людина раптом перестає їсти і може дійти до повного виснаження навіть зі смертельним результатом?
       Анорексія – це не тільки фізичне каліцтво, а й серйозне психічне захворювання. Це не модель поведінки, а діагноз. Це захворювання, що характеризується втратою апетиту та критичним зниженням маси тіла. Часто це дуже небезпечно для життя. Анорексія починається поступово. Як правило, таке трапляється в соціально успішних сім’ях. Зазвичай фахівці серед причин цього захворювання виділяють три основні фактори: біологічний, психологічний та соціальний.
 Біологічний чинник найчастіше означає генетичну схильність.
 Психологічний чинник має на увазі вплив сім'ї та внутрішні конфлікти. Сюди можна віднести занижену самооцінку, прагнення до досконалості, протестна реакція проти деспотизму, недостатньої уваги, тепла і підтримки з боку батьків. Відмова від їжі – це помста батькам за надмірний контроль та нав’язування своєї думки, це спроба контролювати хоч щось у своєму житті. Сексуальне насильство, що дозволяє  стати менш сексуально привабливою і уникнути повторного насильства.
 Соціальний фактор включає в себе вплив навколишнього середовища, а також прагнення до наслідування.
   Найчастіше до цієї хвороби схильні молоді дівчата підліткового віку, особливо в період статевого дозрівання. Підвищена увага до своєї зовнішності, насмішки з боку однокласників, заздрість подруг, а також зауваження, особливо, батька чи брата стають ключовими для розвитку нервової анорексії.
   Ззовні все починається з невинного бажання схуднути. Тому навіть найменші відхилення від надуманої норми стають для них катастрофою. Як правило, починають з легкої дієти. Але це не завжди приносить бажані результати. Тому дитина замикається в собі, їй здається, що ніхто її не розуміє, друзі глузують, а той, хто їй подобається, не звертає на неї уваги.
   Під час другої спроби схуднути підліток починає боротися з бажанням щось з’їсти – тоді їжа стає ворогом. Якщо не допомагає і це, то дівчина береться виснажувати організм надмірними фізичними навантаженнями, намагається скоротити час сну, стягує талію пасками для того, щоб їжа повільніше всмоктувалася організмом. Іноді викликає блювання після їжі або застосовує проносні засоби з метою швидшого очищення організму. Дуже часто батьки неправильно поводяться, помітивши, що з їхньою дитиною щось коїться. Замість того, щоб поговорити і вислухати проблеми своєї дитини, вони влаштовують скандали з докорами. Саме через це дитина вбачає в батьках перших ворогів на шляху до мрії стати красивою. Вона перестає довіряти рідним, і чим більше на неї тиснути, то більше вона віддалятиметься. Не треба вмовляти чи переконувати дитину почати їсти. Ніяких результатів це не дасть. Але, якщо дитині постійно говорити про їжу, це лише може погіршити ситуацію і ще більше віддалити від рідних, котрі хочуть допомогти, проте не знають як.
    Згодом у дитини порушується обмін речовин, відбуваються гормональні зміни, починає випадати волосся, у дівчат припиняється менструальний цикл. На даному етапі відмова від їжі стає небезпечною для життя, але дитина може не змінити своєї поведінки і, звичайно ж, відмовляється визнати себе хворою.
  Анорексія досить важко піддається лікуванню. Першим кроком лікування має стати переконання хворого в його необхідності. Зробити це не просто, тому що хворі не можуть об'єктивно оцінити всю серйозність становища.  Лікар повинен направити такого хворого до психіатра. Найчастіше людину, що страждає на анорексію, доводиться направляти до спеціалізованої клініки. Перебування у стаціонарі спрямоване на відновлення втраченої ваги. Зазвичай для цього використовується метод винагороди за кожен набраний кілограм. Хворі повинні самі для себе визначати заходи заохочення. 
    Після виписки зі стаціонару хворий потребуватиме тривалого амбулаторного лікування. Необхідно добитися нормальної ваги хворого і щоб ця вага протримався хоча б півроку.
    Амбулаторне лікування засноване на індивідуальній та сімейній психотерапії. Необхідно морально підтримувати пацієнта і відволікати його від думок про вагу. Велика частина пацієнтів при такому лікуванні продовжують набирати вагу. Але треба знати, що через кілька місяців, зазвичай наступає рецидив анорексії. Хворому знову потрібна буде госпіталізація.   За статистикою, більше 60% пацієнтів після лікування повертаються до нормального способу життя, народжують дітей і живуть без будь-яких наслідків.
   То ж давайте будемо уважнішими до своїх дітей.
    І якщо ви бачите, що у підлітка з’являються перші прояви захворювання, не гайте часу, підключайтеся до вирішення цієї проблеми. Адже спільно можливо подолати все. 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz
  • Copyright MyCorp © 2019Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz